Для підтвердження факту «цивільного шлюбу» недостатньо лише показів свідків

Особа звернулась до суду, щоб лишити права користування житлом свою "половинку". Остання, у свою чергу, просила встановити факт проживання з позивачем однією сім'єю (в цивільному шлюбі), і, на підставі цього, - визнати житло об'єктом спільної сумісної власності подружжя. 

podil-neruhomogo-mayna

Як відомо, ст. 74 СК України передбачає, що майно, набуте за час спільного проживання чоловіка та жінки, які не зареєстрували шлюб (між собою або з іншими особами), є спільною сумісною власністю (якщо інше не передбачено укладеним між ними договором).

Таким чином, для визнання майна спільною власністю на підставі ст. 74 СК України, потрібно підтвердити факт проживання осіб однією сім'єю без шлюбу - у той період, коли було придбане спірне майно. Для цього важливе підтвердження фактів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, а також придбання іншого майна в інтересах сім'ї. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року (справа № 6-148цс12). Водночас, на думку КЦС ВС в постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц, для встановлення факту спільного проживання, покази свідків не можуть бути єдиною підставою.

Крім того, в зазначеній справі № 129/2115/15-ц ВС висловив цікаву позицію щодо встановлення факту поліпшення майна за рахунок коштів подружжя або одного з них. Частка в такому майні повинна визначатися, згідно з розміром фактичного внеску кожної зі сторін, враховуючи кошти, набуті до шлюбу.  При цьому, факт поліпшення майна встановлюється за рахунок порівняння вартості об'єкта до та після поліпшення, а не шляхом визначення вартості ремонтних робіт.

Судами ж не було встановлено відповідних фактів – не визначена різниця у вартості до та після поліпшення, розмір трудових і грошових затрат кожного з подружжя, а також не підтверджено належним чином факт спільного проживання цих осіб в цивільному шлюбі. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.