Суд не має права погіршувати становище позивача, виходячи за межі позовних вимог

Як відомо, для суду діє принцип диспозитивності - тобто суд може вирішувати тільки ті питання, які були озвучені сторонами процесу. Це означає, що суд не може сам ініціювати судове провадження.

sudТак само, визначення обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Звісно, існують винятки із правил. Зокрема, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це потрібно для захисту прав чи інтересів учасників процесу або інших осіб, про захист яких було заявлено сторонами. Однак в такому випадку, неприпустиме погіршення через судовий розгляд становища позивача, порівняно зі становищем, яке було до звернення до суду.

Показовою в цьому напрямку є нещодавня позиція Верховного суду у справі за позовом про визнання наказу держоргану про звільнення з роботи неправомірним, зобов'язання відповідача виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та внести до трудової книжки записи, що відповідають законодавству.

За обставинами справи особу, що звернулась з відповідним позовом, звільнили за порушення трудових обов'язків за п.1 ст.41 КЗпП України (як виявилось, у зв’язку перебуванням особи в стані алкогольного сп'яніння в неробочий час та резонанс цієї події у суспільстві).

За результатами розгляду цієї справи в адміністративних судах, позов задовольнили частково: оскаржуваний наказ не скасували, натомість, скасували формулювання пдістави звільнення в наказі, крім того, суди змінили підставу звільнення позивача з п. 1 част. 1 ст. 41 КЗпП («за одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою митного органу») на п. 6 част. 1 ст. 30 ЗУ «Про державну службу» (порушення Присяги державного службовця).

Тобто суди фактично розглянули вимоги, які не були заявлені позивачем (оцінили дії позивача на предмет наявності в них складу порушення Присяги).При цьому жодних мотивів та обґрунтувань з приводу необхідності виходу за межі позовних вимог судами в оскаржуваних рішеннях наведено не було.

 

Цей вихід за межі позовних вимог спричинив погіршення становища позивача, адже нова підстава звільнення за своїм характером є дискредитуючою та створює більш суворі негативні наслідки для позивача, що, на думку Верховного суду є неприпустимим. А тому ВС скасував рішення судів попередніх інстанцій на направив справу на новий розгляд (постанова від 18.07.2018 у справі № 821/3514/15-а).