Необхідна умова для визнання права власності на самобуд на спірній ділянці

Нещодавно Верховний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про визнання права власності на житловий будинок, зведений особою на земельній ділянці, наданій для обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

samostroyЗважаючи на той факт, що ця земельна ділянка буда надана позивачу рішенням виконкому міської ради у 1959 році, а ухвалою сесії міської ради було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду терміном на 10 років для завершення будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, суди перших двох інстанцій задовольнили позовні вимоги. На думку судів, проведене будівництво будинку відповідає БНіП та погоджене з Управлінням архітектури, ГУМ НС України.

Пізніше, один із мешканців багатоповерхового будинку, для обслуговування якого була відведена ділянка, звернувся із касаційною скаргою на підставі того, що право у позивача на земельну ділянку не могло виникнути, оскільки власник землі (міська рада) її позивачу не передавала і мешканці будинку не давали згоди на вилучення її з їхнього користування. ВС касаційну скаргу задовольнив, і ось чому.

За позицією ВС, в першу чергу,суди мали звернути увагу на той факт, що позивач не звертався до компетентних державних органів щодо оформлення права власності (тобто спір про право був відсутній).

Більше того, відповідно до част. 2 ст. 376 ЦК України, право власності на самобуд може бути визнане за рішенням суду за особою, яка його збудувала на ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо, при цьому, власник або користувач земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за такою особою, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню (за рахунок особи, яка його збудувала).

Варто розуміти, що заперечувати проти вимог про визнання права власності на підставі порушень власних прав, особи можуть лише у випадку доведення такого порушення (ст. 391 ЦК України).

За висновком суду, част. 3 ст. 376 ЦК України застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить. В такому випадку право власності на самобуд на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, може бути визнане за особою, що його збудувала, за умови передачі їй земельної ділянки власником або користувачем, який не є забудовником. При цьому, питання набуття права власності особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може залежати від того, чи відповідають виконані роботи державним будівельним нормам і правилам і чи не порушують права третіх осіб та не суперечать суспільним інтересам (постанова ВС від 19.09.2018 у справі № 2-962/2009).