Спір щодо надання інформації може підпасти під юрисдикцію загального суду

Велика Палата Верховного Суду висловила позицію щодо визначення юрисдикції спорів про надання інформації.

sud vykonannia rishenТак, постановою від 17 жовтня у справі № 202/1373/17-ц за позовом до Центру первинної медико-санітарної допомоги про зобов'язання вчинити певні дії (а саме надати інформацію, яку він запитував у відповідача у своїй заяві), Велика Палата повернула справу до районного суду для продовження розгляду, вказавши, що він помилково вирішив, що спір повинен вирішуватися за правилами КАС.

За позицією ВП ВС, поняття «суд, встановлений законом» включає у себе в тому числі дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин.

За загальним правилом в порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою. Це, зокрема, суперечки, які виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи, або част. 1 ст. 19 ЦПК України в редакції від 3 жовтня 2017 року).

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, які виникають з приватноправових правовідносин.

Згідно з пунктом 7 част. 2 ст. 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності в частині доступу до публічної інформації.

У той же час, положеннями Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» встановлено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1 цього Закону).

Оскільки судами не встановлено, яку саме інформацію просив надати позивач у своїй заяві, і, як наслідок, чи є Центр розпорядником цієї інформації в розумінні Закону № 2939-VI («Про доступ до публічної інформації»), немає підстав для віднесення цієї суперечки до адміністративної юрисдикції. Зважаючи на відсутність у справі заяви про надання інформації, Велика палата Верховного Суду не може перевірити законність і обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо приналежності цього спору до адміністративних судів, а також щодо застосування до спірних правовідносин Закону № 2939-VI.

Таким чином рішення попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі на тих підставах, що позов належить розглядати в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, є передчасними та необґрунтованими. Справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду та правильного встановлення характеру спірних правовідносин (постанова ВП/ВС від 17.10.2018 у справі № 202/1373/17-ц)