Сплив позовної давності не припиняє іпотечне зобов'язання

Якщо суд постановив відмовити в задоволенні позову через сплив позовної давності – це не припиняє зобов’язання. Про це йдеться в постанові Верховного Суду України від 15.05.2017.

ipotekaУ випадку, якщо протягом відповідного терміну особа не подає до суду позову, вона втрачає право на такий позов. Звісно, суд може визнати причини пропущення поважними та прийняти рішення про задоволення позову (част. 5 ст. 267 ЦК). І навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов’язання і таке виконання закон визнає правомірним (част. 1 ст. 267 ЦК), але  в боржника не буде права повернути виконане.

За правилами, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання може бути припинене і на вимогу однієї із сторін, однак лише якщо це передбачено укладеним договором або законом (відповідно до ст. 598 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до глави 50 книги 5 ЦК зобов'язання припиняється у зв'язку з:

-          виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України);

-          переданням відступного (стаття 600 ЦК України);

-          зарахуванням (стаття 601 ЦК України);

-          за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України);

-          прощенням боргу (стаття 605 ЦК України);

-          поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України);

-          неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України);

-          смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Тобто серед підстав для припинення зобов’язання спливу позовної давності немає.

Зазначимо, позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК). Позовну давність використовують в процедурі захисту особи в суді разі порушення або оспорювання її прав.

Зі спливом позовної давності кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов’язку, а боржник, в свою чергу, - захищений від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов’язку.

Однак відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб’єктивного права кредитора в одержанні боржником виконання зобов’язання.

Що стосується іпотечного зобов’язання, то воно за подібним правилом є дійсним до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору – це передбачено ст. 3 закону «Про іпотеку». Ст. 17 цього ж закону передбачає припинення іпотеки в разі припинення основного зобов’язання і не вміщає в собі норми щодо припинення іпотеки через сплив позовної давності щодо вимог (основної чи додаткової) кредитора за основним зобов’язанням.

Отже, якщо іншого не передбачено договором, сплив позовної давності щодо основної та додаткової вимог про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема й за наявності рішення суду про відмову в задоволенні цього позову з підстави пропущення позовної давності) не припиняє основного зобов’язання і не може вважатися підставою для припинення іпотеки. Таку правову позицію виклав ВСУ, розглянувши справу №6-786цс17 від 15.05.2017.

Додати коментар

Захисний код
Оновити