Коли договір є фіктивним?

ВССУ визначив головні ознаки фіктивного договору, переглядаючи рішення щодо позову особи про визнання договору дарування недійсним та стягнення збитків.

sudaЗокрема, за положеннями ст. 4 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Тобто якщо обидві сторони, укладаючи договір, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, такий договір є фіктивним.

Укладання правочину, що суперечить вимогам закону за своїм змістом (за своєю фактичною ціллю не передбачає настання передбачених ним правових наслідків), є порушенням частин 1 та 5 ст. 203 ЦК, що за правилами ст. 215 ЦК є підставою для визнання його недійсним за ст. 234 ЦК України.

Тому, за визначенням ВССУ, до головних ознак фіктивного правочину належать:

- введення в оману до або під час укладання договору іншої сторони (або третьої особи) – щодо обставин правочину або або йог офактиних намірів;

- приховування справжніх намірів учасників правочину;

- свідомий намір невиконання умов договору.

У справі, рішення щодо якої переглядав ВССУ, позивач отримав за рішенням суду від особи грошову компенсацію за частину квартири, яка на момент судового розгляду належала на праві приватної власності цій особі. Однак після винесення судом рішення, особа уклала договір дарування, яким передала права на всю квартиру своїм дітям. Тому позивач вказував на фіктивність цього договору, адже на момент укладення правочину дарувальник мав на меті обійти виконання майнового зобов’язання за рішенням суду.

Суд першої інстанції та апеляційний суд задовольнили позов заявника та визнали договір дарування квартири фіктивним.

З таким рішенням погодився і ВССУ, звернувши увагу на те, що дарувальник фактично продовжував користуватись спірним майном, а це свідчить про укладання договору з єдиною метою - приховування майна від виконання судового рішення.

З повним текстом ухвали ВССУ від 06.12.2017 у справі № 200/5083/14ц можна ознайомитись за посиланням.