Обдаровуваний має право відмовитись від подарунка в момент його вручення, у разі коли договір є реальним і момент передачі речі збігається з моментом укладенням договору. В разі якщо договір консенсуальний (передбачає передачу речі в майбутньому) обдарований може відмовитись від подарунка в будь-який час до моменту його прийняття.

Так само, від договору може відмовитися дарувальник, якщо договір укладений з умовою передання дарунка у майбутньому і якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився (стаття 724 Цивільного кодексу України).

Крім того, підстави для розірвання договору дарування на вимогу дарувальника передбачено статтями 726, 727 ЦКУ.

Так, відповідно до статті 726 Цивільного кодексу України у разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - відшкодування його вартості.

Стаття 727 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Якщо обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, розірвання договору дарування вправі вимагати спадкоємці дарувальника.

З моменту передачі права власності на річ обдаровуваному юридичний зв’язок між сторонами припиняється, тому обов’язок подальшого належного ставлення до дарувальника є суто морально-етичним. Однак, договір дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна може бути розірвано за вимогою дарувальника, якщо обдаровуваний проявив грубу невдячність (умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей). Якщо ж обдаровуваний вчинив умисне вбивство дарувальника, то у даному випадку вимагати розірвання договору дарування мають право його спадкоємці.

Крім того, дарувальник має право розірвання договору, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність, якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Обдаровуваний також може розірвати договір керуючись загальними положеннями про договір, зокрема, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Після укладення договору дарування у практиці поширеними випадками є звернення до суду дарувальника з позовом про визнання його недійсним. Здебільшого дарувальники зазначають про укладення правочину під впливом помилки.

Визнання договору недійсним можливе у разі недодержання в момент укладення договору стороною (сторонами) таких вимог:

• волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
• правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
• правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх дітей.

Договір є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Зокрема, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, укладення договору дарування без передбаченого законом дозволу органу опіки та піклування,

У разі недотримання письмової форми правочину, вчинення під впливом помилки, обману, насильства, під впливом тяжкої обставини, тощо, недійсність такого правочину також встановлюється судом.

Особливості розірвання договору дарування

Перш за все, варто пам’ятати, що для розірвання договору дарування встановлений скорочений строк позовної давності для звернення до суду - один рік. Крім того, звернувшись до суду позивач (дарувальник) має довести існування визначених ЦКУ підстав для  розірвання договору.

Показовою у даному випадку є справа № 641/11195/15-ц.

За обставинами справи особа звернулась з позовом про розірвання договору дарування, в якому зазначала про те, що подарувала квартиру своєму чоловікові з домовленістю, що зазначена квартира буде подарована їхньому сину на повноліття. Відповідач не виконав свою обіцянку та не подарував квартиру сину, зруйнував у квартирі стіни, в ній не проживає сам і позбавляє можливості її з сином проживати у квартирі.

Суд першої інстанції задовольнив позов. Попри це апеляційний суд скасував це рішення, вказавши, що  наявність кредитної заборгованості та несплати відповідачем комунальних платежів за спірну квартиру не є обставиною, яка може беззаперечно свідчити про загрозу безповоротної втрати дарунку у розумінні ч.2 ст.727 ЦК України. Крім того, суд звернув увагу на те, що зі змісту договору не вбачається, що обдаровуваний брав на себе обов'язок вчинити певні дій майнового характеру, передбачена ст.725 ЦК України, зокрема відчужити квартиру на користь свого сина по досягненню ним повноліття.

З таким рішенням апеляційного суду погодився і Верховний Суд.

Таким чином, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій справі стала недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов’язує наявність підстав для розірвання договору дарування.