Суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, відмовив у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, зазначивши, що дана справа має розглядатись за правилами кримінального судочинства.

Тоді позивач звернувся до касаційної інстанції, зазначивши, що за характером цей спір —публічно-правовий, оскільки порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності прокурора не встановлюється Кримінальним процесуальним кодексом. 

Розглянувши скаргу, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у спірних правовідносинах позивач є учасником кримінального провадження, а відповідач виконував функції, покладені на нього КПК України, тому заступник генерального прокурора не вчиняв управлінських функцій, а здійснював професійні повноваження в межах кримінального провадження.

Враховуючи це та суб’єктний склад сторін у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів про необхідність розгляду справи у порядку кримінального судочинства є обґрунтованим (постанова ВП ВС від 10.04.2019 у справі № 808/390/18) .

Зазначимо, аналогічний висновок був зроблений Великою палатою в постанові від 21.11. 2018 у справі № 826/2004/18, за якою прокурори під час вчинення дій, пов'язаних з досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, тому оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.