Ленівський Р. В. Ризики та особливості міжнародних інвестицій Китаю

Cover 14 2018

У періодичному виданні Журнал «Україна-Китай» вийшла друком стаття Ленівського Руслана Володимировича, присвячена особливостям міжнародних інвестицій Китаю. Нижче подаємо тест публікації.

 

ЛЕНІВСЬКИЙ Р. В. РИЗИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ КИТАЮ: КОНФЕРЕНЦІЯ В ПЕКІНІ

За останні десять років КНР стрімко завоювала більшість ринків світу, посівши провідне місце за обсягом інвестицій та торгівельного імпорту. Нині Китай є найбільшим у світі експортером і найдинамічнішим у світі споживчим ринком. Як саме і наскільки тісно співпрацює Китай з різними країнами світу, з якими ризиками стикаються китайські підприємства при здійсненні іноземних інвестицій та як їх контролювати, досліджували на щорічній міжнародній конференції On Legal Risks and Countermeasures of International Investment and Trade, в якій Україну представив заслужений юрист України Руслан Ленівський.

 

УКРАЇНА-КИТАЙ: НОВІ ВЕКТОРИ СТРАТЕГІЧНИХ ВІДНОСИН

За підрахунками китайських фахівців найближчим часом КНР може інвестувати 45-50 млрд. доларів в Україну в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях». Маючи успішний багаторічний досвід роботи з багатьма китайськими компаніями в Україні, я можу впевнено стверджувати, що китайські інвестори почали більше цікавитися різноманітними проектами в секторах української економіки – зокрема, логістики, електронної комерції, науки і техніки, інфраструктури, сільського господарства, фінансів, ядерної та відновлюваної енергетики.

Такі перспективи вимагають від України не лише адаптованого законодавства, а й готовності розв’язувати потенційні спори з інвесторами. Важливим кроком в цьому напрямку стало нещодавнє підписання Меморандуму про співпрацю між українською групою компаній «Ти і Право» Ленівський Груп» та найбільшим китайським юридичним центром China Legal Exchange Center – 27 серпня 2018 року у Пекіні.

RL1

Для довідки: China Legal Exchange Center – це сервісна організація, що спеціалізується на міжнародному правовому обміні. Її було створено 1984 року як допоміжну громадську установу Китайського правозахисного товариства. Головний офіс розташований у Пекіні (Китай). Центр має 5 підрозділів, серед яких – Управління у справах Тайваню, Гонконгу та Макао, Відділ наукових досліджень, Відділ у справах європейського, північноамериканського та тихоокеанського регіонів, Відділ у справах азійського, африканського та латиноамериканського регіонів, Відділ реклами та загальних питань. Генеральним директором Центру є Інь Баоху (Yin Baohu).

Група компаній «Ти і Право» Ленівський Груп» – це багатопрофільна юридична компанія, яка надає міжнародним компаніям в Україні широкий спектр послуг з юридичного супроводу, аудиту, консультування. Впродовж багатьох років співпрацює з такими зарубіжними корпораціями, як HUAWEI, Sany Heavy Equipment, Bohai Commodity Exchange (BOCE), CNBM International Corporation, China Machinery Engineering Corporation (CMEC), China Institutes of Contemporary International Relations, China National Complete Engineering Corporation, China Harbour Engineering тощо. Засновником та президентом Групи компаній є Руслан Ленівський.

RL3

Уперше за правову історію України створено умови для міжнародної правової співпраці між українськими та китайськими практиками, для обміну досвідом, а також для запуску багатьох спільних проектів. Зважаючи на закономірні розбіжності у правовій традиції двох країн, це сприятиме підтримці юридичного діалогу та кращому розумінню одне одного для побудови єдиного стратегічного напрямку розвитку відносин. Більше того, таке партнерство дозволить щороку залучати та навчати молодих фахівців, роз’яснювати китайським колегам суперечливі питання українського законодавства, разом працювати в напрямку удосконалення нормативного забезпечення інвестиційної діяльності іноземних компаній в Україні.

Варто зазначити, що для розвитку та зміцнення міжнародних партнерських відносин між Україною та Китаєм є підтримка Посольства КНР в Україні.

"Я впевнений, що такі відносини відповідають національним інтересам та найважливішим пріоритетам розвитку обох наших країн"

Іноземні підприємці і фахівці часто єдині в оцінці ситуації на ринку інвестицій в Україні, називаючи деякі проблемні питання: низький рівень захисту прав власності і кредиторів, обмеження на рух капіталу і валютне регулювання, складне адміністрування податків, нестабільність національної валюти. Окремим пунктом виділяють вплив корупційної складової на ведення господарської діяльності.

RL2

Тим не менше, і це я зазначив на конференції в Пекіні, Україна здійснила і продовжує здійснювати ряд позитивних кроків у подоланні зазначених проблем. Адже розуміє, що для дальшого покращення інвестиційного клімату України державі передусім необхідно гарантувати безпеку інвестицій і сформувати імідж надійного партнера.

Зокрема, законом щодо залучення іноземних інвестицій у 2018 році запроваджено інститут незалежного фінансового посередника – номінального утримувача, що має спростити іноземцям здійснення інвестицій в країні і підвищити захист таких інвестицій за рахунок імплементації стандартів глобальних зберігачів або інших фінансових посередників з обліку прав власності на цінні папери клієнтів. З вересня 2017 року спрощено порядок працевлаштування іноземних працівників в Україні, надано право отримувати посвідку на проживання в Україні іноземним інвесторам, які мають істотну участь в українських підприємствах, але не працевлаштовані на них, для контролю за діяльністю таких підприємств.

Вже зараз китайські інвестори можуть скористатися спрощеною процедурою видачі дозволів на застосування праці іноземців. Крім того, скасовано обов’язкову державну реєстрацію іноземних інвестицій та закріплене право іноземців, які є засновниками, учасниками або бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи (за умови наявності частки в статутному капіталі української компанії від 100 тис. євро) на отримання довгострокової візи.

zbirnyk

Ці законодавчі кроки мають поліпшити інвестиційний клімат та зробити ведення бізнесу в Україні для іноземців більш прогнозованим. І це має свій вплив. Зокрема, за даними Державної служби статистики України, обсяги освоєння капітальних інвестицій підприємств України у 2017 році становили 412,8 млрд. грн., що на 22,1 % більше від обсягу капітальних інвестицій за відповідний період 2016 року. Провідними сферами економічної діяльності України за обсягами освоєння капітальних інвестицій у 2017 році стали: промисловість – 33,1%, будівництво – 12,3%, сільське, лісове та рибне господарство – 14,0 %, інформація та телекомунікації – 4,1%, оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 7,0%, транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 8,7%, державне управління й оборона; обов`язкове соціальне страхування – 7,4%.

Загальний обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку України станом на 31.12.2017 року становив 39,1 млн. дол. США. 18,2 млн. дол. США – це інвестиції з Китаю.

 

ПРЯМІ ІНВЕСТИЦІЇ – РОЗВИНЕНИМ КРАЇНАМ, БУДІВЕЛЬНІ КОНТРАКТИ – КРАЇНАМ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

Запрошені на Конференцію в Пекіні експерти й аналітики з різних країн світу впевнені: зарубіжні інвестиції надають Китаю можливість не просто посилити власну економіку, а й використати власну економічну силу для збільшення свого впливу за кордоном. Частково завдяки стратегії Пекіну “Going Global”, яка заохочує інвестиції на зовнішні ринки, китайські фірми активно розширюють свою закордонну присутність і знаходять можливості для інвестицій у низці секторів.

Слід зазначити, що на відміну від прямих іноземних інвестицій (ПІІ), які Китай спрямовує переважно на більш розвинені економіки, будівельні контракти зосереджені у країнах, що розвиваються. Зокрема, в період з 2005 по 2017 роки економіка з низькими та середніми доходами отримала майже 83,9% від 734 млрд. доларів, витрачених Китаєм на будівельні проекти у цілому світі. При цьому обсяг інвестицій різниться залежно від регіону.

 

ЛАТИНСЬКА АМЕРИКА ТА КРАЇНИ КАРИБСЬКОГО БАСЕЙНУ: КНР Є ЛІДЕРОМ У СЕКТОРІ M&A

Багато природних ресурсів робить ЛАК дуже привабливим для китайських інвесторів регіоном, хоча донедавна вони не надто активно інвестували у нього. До 2010 року обсяг щорічних китайських прямих іноземних інвестицій не перевищував 5 млрд. доларів на рік, а нині вони сягають 25 млрд. доларів. Звісно, основним джерелом прямих іноземних інвестицій у Латинській Америці історично є Сполучені Штати та інші європейські країни, однак Китай – абсолютний лідер в регіоні у сфері злиттів та поглинань.

Так, за даними Економічної комісії ООН з Латинської Америки та країн Карибського басейну (ECLAC), США та європейські країни здійснили понад 65% загальних надходжень у 2017 році. Однак з точки зору злиття та поглинань, завершених у 2017 році, Китай став найбільшим інвестором у Латинській Америці, уклавши угод на суму 18 млрд. дол. (42% від загального обсягу).

Крім того, Китай підписав контракти на будівництво гідроелектростанцій в Аргентині, Венесуелі та Еквадорі, взяв участь у транспортних та сільськогосподарських проектах, у будівництві нерухомості, а китайські банки надали кредити на інфраструктуру ЛАК.

Лише у 2010 р. обсяг кредитних зобов’язань перед КНР в регіоні перевищив загальний обсяг зобов’язань регіону перед Світовим банком, Міжамериканським банком розвитку та EXIM Bank США.

Країни ЛАК стратегічно важливі для Китаю не лише завдяки багатим ресурсам, а й можливістю інвестувати у розвиток місцевих підприємств, поставляючи готову продукцію до інших країн (зокрема, до США), минаючи обмеження, що накладаються на китайський імпорт.

 

ПЛІДНА СПІВПРАЦЯ КИТАЮ ТА КРАЇН АФРИКИ

Принаймні 20 африканських країн, на думку МВФ, багаті ресурсами, енергетичними та мінеральними. Зважаючи на великий відсоток споживання Китаєм енергії, інвестиції Пекіна в Африку щодо видобутку ресурсів мають цілком логічний інтерес.

Слід зазначити, що ідею створення спеціальних економічних зон Китаю в Африці було озвучено у жовтні 2000 року під час форуму “Співробітництво Китаю та Африки» та підтримано в рамках Форуму Співпраці Китаю та Африки (FOCAC) на третій нараді, що відбулася у Пекіні 2006 року, коли президент Ху Цзіньтао офіційно оголосив про створення трьох-п’яти зон економічного та торгового співробітництва (ETCZ) на континенті як про одну з цілей Плану дій FOCAC 2007-09.

Впродовж останніх 10 років обсяг китайських інвестицій до Африки дуже різнився, залежно від року: у 2009 та 2010 роках спостерігався невеликий спад, можливо, як результат глобальної фінансової кризи, а в 2013 – злетів до 22,4 млрд. доларів. Понад чверть своїх інвестицій Китай спрямовує у західний африканський регіон.

Ще у 2011 році Китай інвестував в Африку на рівні з такими країнами як Індія та Сінгапур. А зараз, відповідно до Доповіді про світові інвестиції ЮНКТАД-2018 року, Китай посів четверте місце за обсягом ПІІ в 40 млрд доларів в регіоні – після США, Великобританії та Франції.

Окрім прямих інвестицій, Китай є також одним із найбільших у світі постачальників фінансування на розвиток регіону. Допомога на розвиток має вирішальне значення для посилення інтересів Пекіна, і значну її частину було спрямовано на фінансування проектів в Африці. З 2000 по 2014 рік Китай фінансував 2390 проектів по всій Африці на загальну суму 121,6 млрд. доларів (для порівняння, загальна сума допомоги, запропонована США для Африки в період з 2000 по 2014 рік становила 100 млрд. доларів).

Деякі китайські інвестиції частково фінансуються за допомогою кредитної інфраструктури: китайські компанії пропонують позики для проектів з ресурсозбереження потенційним африканським партнерам в обмін на ресурси. Наприклад, станом на 2018 рік Китай надав Анголі 60 млрд. доларів, оскільки 1983 року між двома країнами було встановлено дипломатичні відносини; більша частина цього боргу обслуговується нафтою. Китай також проводив подібні схеми фінансування з Ефіопією, Еритреєю та Танзанією з використанням цукрового очерету, золота та залізної руди.

Водночас, слід розуміти, що через африканські країни південно-сахарського регіону Китай має можливість вийти на ринки Європи та Африки на пільгових умовах, оскільки на підставі Акту про економічне зростання і торгові можливості Африки (AGOA), африканські країни можуть експортувати на ринки США товари без сплати мита та квот. Для цього китайські компанії засновують виробництва в Африці, використовують деякі матеріали, виготовлені в Африці та експортують до США, користуючись усіма привілеями вільної торгівлі з високим рівнем ВВП біля 35%.

Крім того, інвестуючи, наприклад, в Маврикій, інвестори можуть скористатися безпосередньо або опосередковано з угод, які він підписав (це зокрема Договір між АКТ та ЄС про Європейську зону вільної торгівлі, Протокол про тимчасове економічне партнерство, Рамкову Торгівельну та інвестиційну угоду, Двосторонній інвестиційний договір, завдяки яким митні збори для Економічного співтовариства країн Східної та Південної Африки дорівнюють нулю), при цьому, не будучи членом Регіональної угоди про економічне партнерство.

Наразі Китай планує забезпечити штаб-квартиру для китайського бізнесу в Маврикії після встановлення Торгівельної й економічної зони. За оцінками, це приблизно 530 млн. доларів. У свою чергу, Китай отримає пільговий доступ до ринку Маврикію для послуговування ринками Африканського регіону (COMESA і SADC) та AGOA.

Що стосується питання врегулювання інвестиційних спорів в регіоні, найважливішою установою для китайських інвесторів залишається Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID) – одна з п’яти інституцій Групи Світового банку, заснована в 1966 p., членом якої КНР стала ще у 1993 році.

 

АЗІЯ ТА ОКЕАНІЯ: КИТАЙ ЗАВОЙОВУЄ ПОЗИЦІЇ

Збільшення інвестицій спостерігається і в регіонах Азії та Океанії. Лише у 2017 році Китай інвестував сюди понад 38 млрд. доларів США. Фаворити Китаю в регіоні – Австралія та Південно-східна Азія, туди Китай інвестує найбільше. Так, впродовж останнього десятиліття приблизно 31% китайських прямих іноземних інвестицій в Азії та Океанії було спрямовано до Австралії.

Незважаючи на те, що Китай інвестував значні кошти в австралійську металургійну та енергетичну промисловість, за даними Міністерства закордонних справ та торгівлі Австралії, інвестиційний фонд Китаю становить лише 2% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в Австралії. Для порівняння обсяг ПІІ в Австралію з боку Євросоюзу та США склав у 2017 році 22,3% та 22,4% відповідно.

Сектор найбільших інвестицій Китаю – знову енергетика. Серед найбільших угод, зокрема, придбання Китайською General Nuclear електроенергетичної компанії Малайзії “Едра” за 5,96 млрд. доларів 2015 року та домовленість з CNPC 2009 року щодо обслуговування нафтового родовища Румайла в Іраку на 5,59 млрд. дол. США.

До речі, Малайзію можна по праву назвати основним хабом для китайських інвестицій в Асоціації держав Південно-Східної Азії. Насамперед зважаючи на стратегічне розташування Малайзії та масу інвестиційних можливостей у секторі послуг та виробництва. Оскільки сектор торгівлі та інвестування в регіоні стрімко розвивається, спори стають неминучими. І тут іноземні інвестори можуть вільно вибирати регулюючі закони, юрисдикцію та спосіб вирішення спорів. Зокрема, для економії часу вони можуть вирішувати суперечки в Азійському Міжнародному арбітражному центрі “AIAC”. Арбітражна винагорода, здійснена в Малайзії, може бути виконана в інших країнах Нью-Йоркської конвенції (Малайзія є державою-учасницею Нью-Йоркської конвенції 1958 року).

В Індонезії китайські інвестори можуть звернутися до Національного арбітражного органу (Badan Arbitrase Nasional Indonesia або BANI), крім того,  тут діють багато різних спеціалізованих інституцій – Цивільний суд, Адміністративний суд, Військовий суд, Податковий суд і навіть Релігійний суд. Найвищі інстанції – Конституційний суд та Верховний суд. Хоча, не можна забувати про великі відмінності в правовій культурі двох країн. Тим не менше, встановивши дипломатичні відносини лише 2005 року, Індонезія та Китай набирають обертів у співпраці, зокрема нещодавно було підписано п’ять контрактів на суму понад 23 млрд. доларів на будівництво енергетичних об’єктів в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях».

Для Шрі-Ланки Китай також є одним із ключових торгівельних партнерів: він є другим за величиною імпортером та інвестором. Доволі розвинена інфраструктура пільгового ринку та кваліфікована робоча сила роблять Шрі-Ланку привабливою для інвесторів з Китаю. Тут безпеку іноземних інвестицій гарантовано конституцією та розвиненим законодавством в інтелектуальній сфері. До того ж, у Шрі-Ланці відсутня заборона репатріації прибутку та дозволена абсолютна іноземна власність бізнесу.

Ще один важливий торгівельний партнер Китаю в Азії в економічній зоні шовкового шляху – Узбекистан. У 2016 році Китай та Узбекистан підписали угоду про співпрацю з охорони інтелектуальної власності права, в той же час в рамках ініціативи «економічного поясу» Узбекистан приєднався до програми з посилення співпраці в галузі інтелектуальної власності. 12 травня 2017 року Китай і Узбекистан заявили про поглиблення комплексного стратегічного партнерства, зокрема, про розбудову механізму співпраці у сфері інтелектуальної власності в різноманітних областях. Щоправда, поки що розбудові стабільного партнерства в цьому секторі заважають різниця в системі патентів та у застосуванні законів між двома країнами, низький рівень захисту та дотримання патентного права в Узбекистані, мовні відмінності та фактор політичних ризиків Узбекистану.

Вихідні інвестиції Китаю часом переплітаються з його політичними цілями. Наприклад, Камбоджа – постачальник дешевої енергії – отримала 600 млн. дол. США на допомогу в галузі розвитку та позики від Китаю після заклику АСЕАН відмовитися від заяви про суперечку щодо Південно-Китайського моря. У Західній Азії Китай практикує невтручання та пріоритетність власної енергетичної безпеки, про що свідчить його відмова від американських та європейських зусиль, спрямованих на припинення ядерної програми Ірану.

Стратегічною є інвестиція Zhuhai Port Holdings на суму 1,62 млрд. дол. у порт Гвадар в Пакистані, оскільки цей актив у гирлі Перської затоки може бути використаний для зв’язку провінцій Китаю з країнами Південної Азії та Близького Сходу. Так, Китайсько-пакистанський економічний коридор вважють одним з найбільш амбітних проектів Пекіна у процесі утримання Пакистану в сфері впливу Китаю. Після завершення будівництва понад чверть зовнішньої торгівлі КНР здійснюватиметься по ньому. Також Китай зміцнює двосторонні відносини через регіон шляхом допомоги в галузі розвитку. Окрім фінансування з боку Chexim, Китай надав кошти для розвитку таких проектів, як Китайсько-Пакистанський економічний коридор. Крім того, переважна частка Китаю в Азійському інфраструктурному інвестиційному банку (AIIB) демонструє бажання Пекіна створити власну платформу для кредитування розвитку регіону.

 

КИТАЙ ТА США: ТОРГІВЕЛЬНЕ НАПРУЖЕННЯ ЧИ ВІЙНА?

США стали найбільшим реципієнтом китайських прямих іноземних інвестицій в період з 2005 року (отримавши від Китаю понад 170 млрд. дол.). Водночас за оцінками Бюро економічного аналізу США, 2016 року прямі інвестиції Китаю становили лише 7,4% (для порівняння, Канада інвестувала 15,7%, а Великобританія – 14,5%).

Скоріше за все, інвестування Китаю в США продовжуватиме спадати, оскільки зростає торгівельна напруженість між двома найбільшими економіками у світі. За даними Rhodium Group, китайські інвестиції в США скоротилися до 1,8 млрд. дол. у першій половині 2018 року, що на 92% менше, ніж за аналогічний період 2017 року.

У квітні 2018 року США ввели мита у розмірі 25% на близько 1300 найменувань товарів з Китаю, у тому числі: авіаційну продукцію, техніку, продукцію машинобудування, сталь, ліки, медичне обладнання, печі для виготовлення хлібобулочної продукції, запчастини для автомобілів тощо. У свою чергу, Китай закликав усіх членів СОТ протистояти торговому протекціонізму США. На думку Китаю, США створили небезпечний прецедент, провівши підвищення мит на підставі загрози національній безпеці (21 ст. ГАТТ).

Торгівельні спори Китаю та США – це, по суті, боротьба односторонності та багатосторонності, протекціонізму та вільної торгівлі. Китай та Сполучені Штати мають фактичні та потенційні конфлікти в конкретних економічних інтересах.

На думку запрошених на конференцію представників дослідницьких центрів, цілком імовірно, що тарифні санкції США використовуються як переговорна тактика президента Трампа, мета якої – виторгувати додаткові переваги економічного або політичного характеру, а «торгівельний лічильник», який часто використовує Китай у китайсько-американській торговельній війні, по суті, є способом захисту своїх інтересів при вирішенні міжнародних спорів і теоретично може розглядатися як альтернатива міжнародного права.

Для вирішення конфліктної ситуації нині є потреба в перебудові нової міжнародної економічної та торговельної системи. Можливо, є сенс в тому, щоб органи СОТ відреагували на подібні загрози, здійснили аналіз дискусійних тарифних обмежень США та встановили прецедент для майбутніх справ. Чи, можливо, Китай зможе вирішити це питання самостійно зі США шляхом переговорів та домовленостей. Час покаже.

 

ІНВЕСТИЦІЇ ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ: КИТАЙ ОБИРАЄ ТЕХНОЛОГІЇ

З 2005 по 2017 роки китайські фірми інвестували в Європу 324 млрд. дол., що становило майже третину від загального обсягу прямих іноземних інвестицій Китаю. Найбільше (238,2 млрд. дол.) з цих інвестицій були зосереджені у Великобританії, Швейцарії, Росії, Італії, Франції та Німеччині.

Енергетичний сектор, здебільшого, вміщує чверть китайських інвестицій в Європу, але падіння цін на сировину та політична нестабільність в Європі призвели до змін у такій практиці. В останні роки Китай розширює свою інвестиційну спрямованість від ресурсів та сировини до стратегічних придбань, призначених для підвищення конкурентоспроможності ринку китайських товарів та компаній. Наприклад, у сфері логістики. Так, у період з 2012 по 2017 роки китайські фірми інвестували 50,81 млрд. доларів у європейські та північноамериканські транспортні галузі, що майже у п’ять разів більше, ніж за попередній п’ятирічний період.

Наскільки різними можуть бути інвестиції Китаю в Європі, добре видно на прикладі країн, що стикаються з економічними труднощами чи тих, які здійснюють продаж державних підприємств. Наприклад, китайські фірми інвестували значний капітал в Угорщину, в її хімічну та технологічну галузі. Ще на початку 2011 року Wanhua Industrial Group придбала більшість акцій угорської хімічної компанії BorsodChem, а китайський гігант технології Huawei в травні 2012 року інвестував 1,5 млрд. дол. в угорський дослідницький центр. Крім того, великий китайський холдинг Midea (виробляє побутову техніку і електроніку) за 5 млрд. дол. викупив 74,55% Kuka Roboter – провідного постачальника промислових роботів для європейських автоконцернів. У 2017 році китайська національна хімічна корпорація (ChemChina) придбала швейцарську агрохімічну компанію Syngenta, що стало найбільшою інвестицією Китаю в регіоні за останні десять років. Очікується, що угода на суму 43,1 млрд. дол. дозволить Китаю підготувати технологію, яка могла б використовуватися для підтримки продовольчої безпеки Китаю. Такі інвестиції вказують на те, що китайські фірми планують інвестиції за кордон із наміром сприяти переходу Китаю на інноваційну економіку.

Варто зазначити, що останнім часом потік інвестицій в Європу впевнено зростає, хоч і поступається рівню 2008-2009 років: 290 млн. дол. в середньому за одну операцію проти 740 млн. десять років тому. Зі свого боку, зростає й занепокоєння Євросоюзу намаганням КНР купити важливі інфраструктурні активи і технології.

Як результат – ЄС (на прикладі США) розпочав запровадження скрінінгу прямих іноземних інвестицій. Зокрема, уряд Франції цього року заблокував продаж китайському консорціуму своєї частки Тулузького аеропорту. Адже після проведення угоди китайська сторона отримала б мажоритарну частку. Слід згадати і про запровадження в листопаді минулого року нових правил розрахунку антидемпінгових мит для імпортних товарів. Відтепер на розмір мита впливатимуть такі показники, як екологічний стан та дотримання правил техніки безпеки. Китай одразу виступив проти цих змін, звинувативши ЄС у порушенні норм СОТ, якими не передбачене урахування зазначених факторів при формуванні розмірів мит.

Можливо, сторонам і вдасться досягти компромісу, проте зараз усе виглядає так, що КНР своїми інтересами поступатися не збирається.

Прочитано 4156 разів