Ордер, виданий відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Тому, за наявності ордеру, надавати договір про правову допомогу, його копії або витяг разом із ордером не потрібно.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного суду в постанові від 5 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18).

У суді розглядався позов МОН до Регіонального відділення Фонду держмайна щодо визнання недійсним договору оренди та зобов'язання звільнити і повернути балансоутримувачу спірні нежитлові приміщення.

Як зазначив прокурор в інтересах держави, приміщення державної форми власності цільове призначення яких - використання для навчального та виховного процесів, фактично було зайняте суб'єктом господарювання для одержання прибутку.

При реєстрації газобалонного обладнання та видачі тимчасового реєстраційного талону у зв’язку з передачею права користування/розпорядження транспортними засобами - обов’язковий експертний огляд (з метою звірки ідентифікаційних номерів їх складових частин з номерами) не передбачено.

Такі зміни запроваджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №1013, що набула чинності 8 грудня.

Кабінет Міністрів України схвалив з доопрацюванням постанову про реорганізацію Державної фіскальної служби (ДФС) - її поділять на Державну податкову і Державну митну служби.

За українським законодавством право суду скасовувати заповіт не передбачене, що випливає з аналізу гл. 85 Цивільного кодексу України.

Так, адже заповіт – це правочин, хоча і односторонній, а, як ми знаємо, будь-який правочин не підлягає скасовуванню судом. Натомість, такий правочин (чи документ) суд може визнати недійсним, нікчемним, удаваним, фіктивним тощо. Крім того, передбачена можливість розірвання чи укладання судом договору – але не скасування.

Хто ж може скасувати заповіт? Відповідь міститься в ст. 1254 ЦК України, відповідно до якої скасовувати заповіт має  право лише заповідач. Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).