За позицією позивача, зазначені співробітники працювали на основі цивільно-правових договорів на виконання обов'язків охоронця, прибиральника, маляра, кухара, офіціанта, електромонтера. А тому постанова Держпраці про накладення штрафу за неоформлення трудових відносин є неправомірною.

Однак суд відмовив у задоволенні позовних вимог, зазначиши, що відносини із відповідними працівниками є трудовими, оскільки предметом укладених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.  З цієї підстави, нагадуємо, чим відрізняються цивільно-правові договори від трудових.

Так, за правилами, предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Також в договорах, укладеними з працівниками, визначено не обсяг роботи для виконання, а прописано  зобов'язання виконувати роботи - тобто праця здійснюється у межах господарської діяльності роботодавця із систематичним виконанням трудових функцій. Ще одне підтвердження трудових відносин - систематичне отримання щомісяця оплати за виконану роботу. 

Крім того, суд встановив, що у договорах не вказано, який саме результат роботи повинен передати виконавець, не визначений перелік завдань, обсяг роботи тощо.

Ще одна деталь, на яку звернув увагу суд - це те, що за цивільно-правовим договором, працівник не підпорядковується правилам внутрішнього розпорядку, а самостійно організовує свою роботу та виконує її на власний ризик. На відміну від оформлених трудових відносин. 

Насамкінець, за трудовим договором працівник виконує роботу, яка відповідає професіям, спеціальностям, посадам і необхідна для виконання певної трудової функції на підприємстві. За цивільно-правовим - робота є визначена індивідуально і припиняється після закінчення виконання встановленого завдання.

Відповідне рішення у справі № 2340/3415/18 Черкаський окружний адміністративний суд виніс 5 лютого 2018 року.