Суд першої інстанції позов задовольнив. Тоді управління ДАБК звернулось до апеляційного адміністративного суду зі скаргою, пропустивши передбачений строк на апеляційне оскарження. У результаті – апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пропуску передбаченого строку.

Далі управління ДАБК звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, зазначивши про те, що судом першої інстанції не дотримано порядок та строки розгляду справи: справу було розглянуто за правилами загального провадження через 8 місяців після відкриття провадження у справі. А отже на дану справу не поширюється правило десятиденного строку на подання апеляції.

Верховний суд  залишив скаргу без задоволення і ось на яких підставах.

Оскільки статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено спеціальний, усічений строк апеляційного оскарження, який становить 10 днів (а не 30 днів, як передбачено частиною 1 статті 295 КАС України), то строк, протягом якого особа, відповідно до частини 2 статті 295 КАС України, має право вимагати поновлення строку апеляційного оскарження у зв'язку з несвоєчасним отриманням рішення суду, також не повинен перевищувати 10 днів.

Оскільки управління ДАБК подало скаргу після спливу 10-тиденного строку з часу отримання копії оскаржуваного рішення та інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження не навело, Верховний суд визнав обґрунтованою відмову  суду апеляційної інстанції відкрити провадження. Більше того, покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на положення частини 2 статті 295 КАС України також є безпідставним і висновки апеляційного суду не спростовує, оскільки положення даної норми підлягають застосуванню до випадків оскарження судових рішень в порядку статті 286 КАС України з врахуванням передбачених нею особливостей (постанова від 17.04.2019 у справі № 522/17819/17).

Зазначимо, аналогічна правова позиція  міститься у постанові від 27.02.2019р. у справі №500/6596/17.