Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів щодо того, що відповідачем було дотримано правил повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки шляхом надсилання відповідного наказу та повідомлення на податкову адресу позивача. Однак щодо наведення допиту в якості допустимого та безумовного доказу – зазначив наступне.

    Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Це передбачено ст. 222 КПКУ.

    За висновком ВС, суди попередніх інстанцій не дослідили долучений до матеріалів справи протокол допиту свідка на відповідність критеріям належності та допустимості доказів, зокрема щодо підстав його отримання та засвідчення слідчим або процесуальним керівником.

    До того ж самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції.

     Разом з тим у межах цієї справи колегія суддів визнає, що посилання судів попередніх інстанцій на зазначений протокол допиту, а також висновки, сформовані за наслідками дослідженої ними в ході судового розгляду первинної документації позивача, з огляду на порушення позивачем статей 44, 85 ПКУ, в цілому не вплинули на правильне вирішення справи по суті спору. А доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують. З повним текстом постанови ВС від 06.08.2019 р. у справі № 520/8681/18/ можна ознайомитись за посиланням.