Протокол допиту не доводить відсутність реального здійснення господарської операції

    Підприємство звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення. В обґрунтування своїх вимог адміністративного позову позивач послався на допущення податковим органом процедурних порушень в частині направлення повідомлення та наказу про проведення перевірки, а також вказував на те, що висновки відповідача не можуть ґрунтуватися на даних протоколу допиту директора підприємства, а також даних, отриманих від інших органів ДФС України стосовно допущених порушень вимог чинного законодавства з боку контрагентів позивача.  

      Суди попередніх інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів щодо того, що відповідачем було дотримано правил повідомлення позивача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки шляхом надсилання відповідного наказу та повідомлення на податкову адресу позивача. Однак щодо наведення допиту в якості допустимого та безумовного доказу – зазначив наступне.

    Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Це передбачено ст. 222 КПКУ.

    За висновком ВС, суди попередніх інстанцій не дослідили долучений до матеріалів справи протокол допиту свідка на відповідність критеріям належності та допустимості доказів, зокрема щодо підстав його отримання та засвідчення слідчим або процесуальним керівником.

    До того ж самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є безумовними та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції.

     Разом з тим у межах цієї справи колегія суддів визнає, що посилання судів попередніх інстанцій на зазначений протокол допиту, а також висновки, сформовані за наслідками дослідженої ними в ході судового розгляду первинної документації позивача, з огляду на порушення позивачем статей 44, 85 ПКУ, в цілому не вплинули на правильне вирішення справи по суті спору. А доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують. З повним текстом постанови ВС від 06.08.2019 р. у справі № 520/8681/18/ можна ознайомитись за посиланням.

 

Прочитано 401 разів