Визнання боргової розписки недійсною: позиція ВС

У якому випадку розписка не створює для позичальника правові наслідки? Відповідь на це питання дав КЦС ВС у постанові від 22.08.2019 у справі № 369/3340/16-ц.

За обставинами цієї справи особа звернулася з позовом про стягнення боргу за договором позики, оформленим розпискою. Свої вимоги вона обґрунтувала тим, що відповідач отримав 18 тис. грн та зобов'язався повернути їх після продажу земельної ділянки.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у цій частині, дійшовши висновку про доведеність існування між сторонами договірних правовідносин, що виникли на підставі розписки, і наявність у відповідача обов`язку повернути отримані у борг кошти. Однак суд апеляційної інстанції рішення місцевого суду скасував.

З висновком апеляційного суду про недоведеність існування між сторонами правовідносин за договором позики погодився і Верховний суд. Тож які аргументи апеляційної та касаційної інстанції? Ось основні тези:

1. Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. 

2. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору позики та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів.

3. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

А тому, встановивши, що згідно з розпискою відповідач лише зобов`язався віддати позивачу грошові кошти у сумі 18 000 гривень після продажу земельної ділянки, а не повернути отриману у борг суму коштів, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин статті 10461047 ЦК України і дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність існування між сторонами правовідносин за договором позики, чим мотивовано позов.

Прочитано 6215 разів