Коли поширену у ЗМІ інформацію суд може визнати недостовірною?

Підприємство звернулось до суду із позовом до телеканалу з вимогою визнати поширену останнім інформацію недостовірною й такою, що порочить ділову репутацію підприємства. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 50 000 грн.

Суд першої інстанції задовольнив позов у повному обсязі, а суд апеляційної інстанції скасував це рішення у частині стягнення моральної шкоди і ухвалив нове, зменшивши суму відшкодування до 20 000 грн.

Залишаючи рішення апеляційного суду без змін, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких доводів.

  1. Поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності, оскільки відповідно до встановлених судами обставин представники поліції не надавали офіційних коментарів представникам відповідача, як було зазначено в ефірі телеканалу.
  2. Встановлення складу речовин, про які вказував в ефірі відповідач, належить до виключної компетенції експертних установ, однак на момент їх вилучення і виходу оспорюваного сюжету в телеефір експертиза речовин не проводилась, її результати не могли бути встановлені й відомі ані працівникам правоохоронних органів, ані відповідачу.
  3. Доводи відповідача про те, що зазначена інформація має характер оціночних суджень, Велика Палата Верховного Суду визнала безпідставними, оскільки ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи, повідомляється чітко, точно та є констатацією факту з боку кореспондентів телеканалу.
  4. Більше того, Велика Палата ВС вказала і на безпідставність посилання відповідача на ч. 6 ст. 17 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціального захисту журналістів" як на підставу для відмови в позові, оскільки відповідач не довів здійснення ним заходів, які були б спрямовані на перевірку спірної інформації.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У даній справі позиціонування позивача як підприємства, що використовує при лікуванні тварин заборонені наркотичні речовини (про що йдеться у відеосюжеті), вкрай негативно впливає на ділову репутацію позивача та висвітлює діяльність підприємства як аморальну і таку, що порушує чинне законодавство. Подібними висловлюваннями та неперевіреними даними відповідач фактично сформував негативну думку у представників громади, що на думку ВП ВС є неприпустимим.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18 (провадження №12-110гс19) можна ознайомитися за посиланням.

Прочитано 805 разів