За обставинами справи, пані Зяя ініціювала цивільне провадження щодо встановлення сервітуту на сусідську ділянку з метою проїзду до своєї землі ділянки. За півтора роки вимоги позивачки було задоволено, проте сусіди подали апеляцію, після якої справу було направлено на новий розгляд.

В ході цього провадження заявлялися численні клопотання, призначалися і проводилися експертизи, висновки яких також оскаржувалися, допитувалися експерти, проводилися огляди предмету спору.

Після чимленних розглядів, позивачка поскаржилася до ЄСПЛ, стверджуючи, що судовий розгляд її справи не відповідав вимозі «розумного строку» в розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд у Страсбурзі нагадав, що обґрунтованість тривалості провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. Що стосується останнього, слід також взяти до уваги те, що поставлено на карту для заявника.

ЄСПЛ погодився з позицією заявниці, що її провадження, в якому вона вимагала встановлення сервітуту, не стосувалося складних питань фактів і права, хоча й треба було отримати висновки експертів з різних галузей. Водночас, високі судді вважали, що процедура отримання експертних висновків не мала необхідної ефективності. Експерти працюють у контексті судового розгляду під наглядом судді, який залишається відповідальним за підготовку та швидке проведення провадження. Крім того, між слуханнями, які не були пов’язані з роботою експертів, неодноразово проходили періоди часу, що тривали до року.

За цих обставин суд не знайшов достатнього обґрунтування затримки у розгляді справи заявниці та загальної тривалості розгляду справи у тринадцять років.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Зяя проти Польщі» (заява № 45751/10) можна ознайомитися за посиланням.