Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (част. 2 статті 1 Закону).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Також згідно з пунктом 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР, у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди. Захист права на відшкодування шкоди забезпечується в судовому порядку.
Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 755/13879/16-ц, від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 20 березня 2019 року у справі № 161/15362/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, і підстав для відступу від нього не вбачається.
Проте в одній із нещодавніх справ, рішення щодо якої переглядала Велика Палата Верховного суду, розглядалося питання відповідності процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права
У даній справі особа звернулась до суду з позовом про відшкодування за рахунок коштів прокуратури та Державної казначейської служби України майнової та моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Місцевий суд позовні вимоги частково задовольнив, з таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.
Тоді прокурор звернувся зі скаргою до касаційного суду. У своїй скарзі прокурор зазначив, що спір у частині відшкодування майнової шкоди не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки визначення розміру втрачених доходів позивача внаслідок незаконних дій належить до компетенції інших органів, а не суду.
Велика Палата ВС у задоволенні касаційної скарги відмовила. І ось чому. За правовою позицією ВП ВС, обов’язок роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди у разі закриття провадження у справі покладається на орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокурора, який повинен здійснити це шляхом направлення громадянинові письмового повідомлення одночасно з постановою про закриття кримінального провадження. При цьому, в повідомленні має бути зазначено, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.
Відсутність такого роз’яснення (повідомлення) не позбавляє особу права на відшкодування, встановленого законом. Оскільки Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту відповідно до положень статей 15, 16 ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Таким чином, суди правильно встановили, що за захистом свого порушеного права особа звернулася у порядку цивільного судочинства із позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, та обґрунтовано розглянули спір у порядку цивільного судочинства. І, за таких обставин помилковими є наведені у касаційній скарзі доводи про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не підтверджені нормами чинного законодавства, а тому немає підстав для закриття провадження у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 р. у справі №522/1021/16-ц (провадження №14-136цс19), повний текст доступний за посиланням).
