Одна із причин такої кількості ФОПів - те, що нині багато хто із суб'єктів господарювання обирає варіант мати господарські відносини із фізичними особами – підприємцями, а не наймати працівників на умовах трудових договорів відповідно до Кодексу законів про працю України.
Причина цього - менша кількість податкових витрат у співпраці з ФОП, у порівнянні із працевлаштуванням найманих працівників.
Так, порівняймо, за кожного найманого працівника утримуються та сплачуються такі податки із заробітної плати:
- 18 % із зарплатні – податок на доходи фізичних осіб;
- 1,5 % із зарплатні – військовий збір,
- 22 % зарплатні – ЄСВ (сплачує роботодавець).
У свою чергу, ФОП-платник єдиного податку має сплатити з отриманої від фірми винагороди – лише 5 % від такої суми винагороди та 1039,06 грн ЄСВ (22 % від мінімальної зарплати, 4723 х 22%).
Як бачимо, "матеріальні" переваги від співпраці підприємців із фізичними особами у обох сторін очевидні.
Разом з тим, варто зазначити, що в українських реаліях податкові органи доволі прискіпливо ставляться до операцій підприємств із ФОП. Так, під час перевірок податкові органи можуть виявити наявність фактичних трудових відносин із ФОП відповідно до пп. 14.1.195 і пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.. Як наслідок – це може мати негативні податкові ризики – у вигляді штрафів та зобов’язання сплатити ПДФО, військовий збір і єдиний соціальний внесок.
Щоб захистити себе, бізнес має довести, що підприємство мало саме господарські відносини з ФОП – приміром як з підрядником чи надавачем послуг у рамках провадження звичайної господарської діяльності. Трудових відносин при цьому не може бути, позаяк відсутній факт укладення трудового договору, як з найманим працівником. Більше того, в судовій практиці України є чимало прикладів розмежування господарських та трудових відносин – насамперед, за цивільно-правовим договором особа не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, відсутні записи до трудової книжки особи та відповідні розпорядчі документи про прийом на роботу, як за трудовим договором. Натомість, у цивільно-правовому договорі з ФОП має бути зазначений конкретний результат, який сторони договору мають на меті отримати, більше того, цей документ не повинен складатися щомісячно і містити ідентичних повторюваних сум.
Таким чином, маючи правильно складений договір із ФОП та докази відсутності прихованих трудових відносин, у суб’єктів господарювання будуть усі потрібні важелі для доведення реальності господарських відносин із фізичною особою-підприємцем.