ФОП vs найманий працівник: переваги й недоліки для підприємств

В умовах карантину реєстрація нових ФОП зменшилася майже в три рази. Так, якщо до карантину щотижня реєструвалося більше 5 тисяч нових підприємців, то зараз їх кількість становить близько 1,8 тисяч. Крім того, через неможливість працювати багато підприємців припиняють свою діяльність. За офіційними даними, лише у березні закрились 16956 ФОП-ів. Тим не менше, нині фізична-особа підприємець - одна з найбільш популярних організаційно-правових форм підприємницької діяльності. Станом на початок 2020 року за даними ДПС в Україні працювало дещо менше 2 млн ФОП-ів.  

Одна із причин такої кількості  ФОПів - те, що нині багато хто із суб'єктів господарювання обирає варіант мати господарські відносини із фізичними особами – підприємцями, а не наймати працівників на умовах трудових договорів відповідно до Кодексу законів про працю України.

Причина цього - менша кількість податкових витрат у співпраці з ФОП, у порівнянні із працевлаштуванням найманих працівників.

Так, порівняймо, за кожного найманого працівника утримуються та сплачуються такі податки із заробітної плати:

  • 18 % із зарплатні – податок на доходи фізичних осіб;
  • 1,5 % із зарплатні – військовий збір,
  • 22 % зарплатні – ЄСВ (сплачує роботодавець).

У свою чергу, ФОП-платник єдиного податку має сплатити з отриманої від фірми винагороди – лише 5 % від такої суми винагороди та 1039,06 грн ЄСВ (22 % від мінімальної зарплати, 4723 х 22%). 

Як бачимо, "матеріальні" переваги від співпраці підприємців із фізичними особами у обох сторін очевидні.

Разом з тим, варто зазначити, що в українських реаліях податкові органи доволі прискіпливо ставляться до операцій підприємств із ФОП. Так, під час перевірок податкові органи можуть виявити наявність фактичних трудових відносин із ФОП відповідно до пп. 14.1.195 і пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.. Як наслідок – це може мати негативні податкові ризики – у вигляді штрафів та зобов’язання сплатити ПДФО, військовий збір і єдиний соціальний внесок.

Щоб захистити себе, бізнес має довести, що підприємство мало саме господарські відносини з ФОП – приміром як з підрядником чи надавачем послуг у рамках провадження звичайної господарської діяльності. Трудових відносин при цьому не може бути, позаяк відсутній факт укладення трудового договору, як з найманим працівником. Більше того, в судовій практиці України є чимало прикладів розмежування господарських та трудових відносин – насамперед, за цивільно-правовим договором особа не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, відсутні записи до трудової книжки особи та відповідні розпорядчі документи про прийом на роботу, як за трудовим договором. Натомість, у цивільно-правовому договорі з ФОП має бути зазначений  конкретний результат, який сторони договору мають на меті отримати, більше того, цей документ не повинен складатися щомісячно і містити ідентичних повторюваних сум.

Таким чином, маючи правильно складений договір із ФОП та докази відсутності прихованих трудових відносин, у суб’єктів господарювання будуть усі потрібні важелі для доведення реальності господарських відносин із фізичною особою-підприємцем. 

Прочитано 15846 разів