Рішення судів мають враховувати лише останні позиції ВП ВС

В апеляції розглядалась скарга Товариства на рішення місцевого суду про відмову у поверненні судового збору. Разом зі скаргою, Товариство направило клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - з підстави неотримання копії відповідного рішення на адресу скаржника.

Ухвалою апеляційного суду клопотання про поновлення строку і саму скаргу залишено без руху. Згідно з доводами суду, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, а викладені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Апеляційний суд, вирішуючи дане питання, послався на позицію ВС, викладену в постанові від 25.06.2018 (справа №904/9904/17). У ній, зокрема, було зазначено, що лише сам факт неотримання скаржником кореспонденції, яку надіслано за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об’єктивними причинами, а суб’єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Однак Касаційний господарський суд ухвалу апеляційного суду скасував. КГС ВС нагадав про висновок ВП ВС в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 (провадження №14-435цс18). Згідно з ним – суд має враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду при вирішенні тотожних спорів.

Так, рішення ВС, на яке посилався апеляційний суд, не є останнім. Після нього Велика палата ВС неодноразово прийняла з тотожних питань інші постанови: зокрема, від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 та від 12.02.2019 у справі №906/142/18. У них зазначалось, що повернення ухвали зі вказівкою на «інші причини, що не дали змоги виконати обов’язки щодо пересилання поштового відправлення», не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Тому, така позиція має бути застосована при вирішенні питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження і в даній справі (постанова КГС/ВС у справі №922/4508/16).

Прочитано 1957 разів