Коли адвокат не реєструється як самозайнята особа: позиція ВС

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником. 

Таку правову позицію сформував Верховний суд в постанові у справі № 500/576/19 від 27.05.2020. 

СУТЬ СПОРУ

Позивач просив визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію ДФС, якою роз'яснювалося питання, чи зобов'язана особа, яка є адвокатом та не має наміру здійснювати незалежну професійну діяльність, реєструватися як самозайнята особа.

Позивач значиться у Єдиному реєстрі адвокатів України як адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, а тому, відповідно до наданої ІПК, він є самозайнятою особою та підлягає взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах, для чого зобов'язаний подати до контролюючого органу за місцем постійного проживання заяву за ф. N 5-ООП, заяву за формою N 1-ЄСВ та копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

СУДОВА ПОЗИЦІЯ

Місцевий та апеляційний суди у задоволенні позову відмовили. Тоді позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій зазначив, що не мав наміру здійснювати незалежну професійну діяльність, а необхідність отримання Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та набуття статусу адвоката була зумовлена виключно його роботою за трудовим договором. Як вказано в касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій не врахували того, що особа, яка працює за трудовим договором, не є самозайнятою особою у розумінні Податкового кодексу. 

Розглянувши обставини справи, колегія суддів Адміністративного суду ВС задовольнила касаційну скаргу і скасувала оспорювану ІПК.

На думку ВС, з аналізу положень Податкового кодексу та Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" випливає, що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. У той же час, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона НЕ є найманим працівником

Таким чином, наявність в адвоката Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності, однак не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

А тому, трактування відповідачем положень законодавства, викладене в ІПК, щодо обов'язку позивача реєструватися в контролюючому органі як самозайнята особа, є неправильним, оскільки позивач є найманим працівником, працює за трудовим договором та не має наміру здійснювати незалежну професійну діяльність у статусі адвоката.

Більше того, надана позивачу індивідуальна податкова консультація фактично складається лише з переліку правових норм, не роз`яснюючи при цьому порядку їх практичного використання в ситуації, що склалась з позивачем.

Зазначимо, раніше, Верховний Суд у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та від 5 березня 2020 року (справа №824/509/19-а) вже досліджував проблематику питання щодо адміністрування Законом №2464-V єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, та у своєму рішенні зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок лише за умови, що така особа не є найманим працівником. 

Прочитано 3786 разів