1) судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом або відбулось зменшення розміру позовних вимог (в такому випадку збір повертається в розмірі переплаченої суми);

2) відбулось повернення заяви або скарги;

3) отримана відмова щодо відкриття провадження у справі;

4) заява або скарга залишена без розгляду (крім тих випадків, коли причина – в повторному неприбуттю позивача або за його клопотанням);

5) провадження у справі закрите.

Повернення сплаченого судового збору за цих підстав здійснюється згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (затвердженим постановою КМУ від 03.08.2011 № 845).

В інших випадках, не перерахованих у ст. 7 Закону «Про судовий збір», у т. ч. в разі сплати судового збору без подальшого звернення до суду, кошти можуть бути повернені відповідно до Порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (затвердженого наказом Мінфіну від 03.09.2013 року №787).

Для цього особа, яка бажає повернути помилково сплачені кошти, має здійснити наступні кроки:

  1. Звернутися до суду (на рахунок якого помилково перерахований судовий збір) із заявою та підтверджуючим документом (оригіналом) про відповідну сплату коштів. Із зразком заяви на повернення судового збору можна ознайомитись за посиланням. Далі суд перевірить факт зарахування цих коштів на рахунок, призначений для сплати судового збору, та відсутність факту звернення даної особи з позовною заявою до суду. Якщо ці факти підтверджуються – заявникові видають подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету, форму якого затверджено Порядком №787
  2. Наступний крок – звернення до органу Державної казначейської служби (за місцем помилково зарахованого платежу) із заявою про повернення коштів з бюджету. Разом із заявою платник подає оригінал подання суду та оригінал платіжного документу (його копію або паперову копію електронного розрахункового документа), який підтверджує перерахування коштів до бюджету. У разі потреби в поверненні коштів у готівковій формі, а не на рахунок, разом із поданням потрібно надати інформацію, в якому зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта, сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.

 

Після розгляду звернення, орган Державної казначейської служби України у вказаний спосіб здійснює повернення коштів.

У касаційній скарзі захисник особи зазначив про відсутність події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, на підставі відсутності закону, який би регулював порядок надання дозволу на носіння зброї. Зазначимо, у даній нормі передбачена відповідальність за "носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу".

Касаційний кримінальний суд цю скаргу відхилив.

На думку Верховного суду, норма ст. 263 Кримінального кодексу України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю вимагає аналізу відповідного закону. Однак саме поняття «закон» вміщає в себе розширене тлумачення і може включати окремі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини. А тому за положеннями ст. 263 КК України, тут є об’єктивна сторона складу злочину.

За результатами касаційного розгляду Верховний суд направив справу на новий розгляд до апеляційного суду (який при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним не зазначив форми вини як обов'язкової обставини, що підлягає встановленню), при цьому, залишив особу під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції (постанова КАС ВС від 31.05.2018 у справі № 127/27182/15-к).

zemelni diliankyЦей закон визначає особливості використання земельних ділянок з масиву сільськогосподарського призначення, а також полезахисних лісових смуг, що цей масив обмежують.

Головні положення закону:

- закріплене право власників земель сільгосппризначення, фермерського господарства використовувати такі ділянки для ведення товарного сільгоспвиробництва без зміни їхнього цільового призначення;

- дозволено власникам землі, розташованої в масиві земель сільськогосппризначення, обмінюватися земельними ділянками (зокрема, після набрання чинності законом українці зможуть обміняти ділянки державної і комунальної власності на рівноцінні земельні ділянки приватної власності у тому ж сільгосп. масиві);

- встановлено особливості розпорядження землями, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок (паїв);

- визнано власністю територіальних громад землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинили діяльність (крім ділянок, що перебували у приватній власності);

- закріплене право на оренду польових доріг, якщо це не обмежує доступ інших орендарів до земельних ділянок (нині сітка польових доріг до ділянок не сформована належним чином, що є чинником для зловживань власниками інших ділянок);

- у випадку зняття мораторію на продаж землі, право оренди чи суборенди не заборонятиме продавати земельну ділянку.

Очікується, що закон набере чинності з 1 січня 2019 року та створить необхідні умови для запобігання рейдерству і стимулювання зрошення земель в Україні, вирішить проблему порушення цілісності масивів земель та вільного доступу власників до своїх ділянок, у тому числі для проходу великої сільськогосподарської техніки.

perevirkaТак, у постанові від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 Верховний суд вказав про те, що позови  платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок, можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

За обставинами справи, ОДПІ згідно з планом-графіком прийняла наказ про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства, за результатами якої склала акт, що пізніше став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про збільшення підприємству суми грошового зобов’язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 2463625,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 1231812,50 грн.

Товариство звернулось до суду з метою визнати незаконним та скасувати наказ ОДПІ про проведення перевірки на підставі встановленого державою мораторію щодо проведення перевірок відповідно до Прикінцевих положень Закону від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Попри те, що апеляційний суд задовольнив позовні вимоги товариства, Касаційний адміністративний суд це рішення скасував, зазначивши, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства.

Тобто, за позицією Верховного суду, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим підприємство втрачає своє право на оскарження наказу про проведення такої перевірки, адже це не може призвести до відновлення порушених прав товариства, оскільки ці права порушують наслідки перевірки, а саме: видане податкове повідомлення-рішення.

Саме це повідомлення, на думку суду, мав би оскаржити позивач у справі з підстав його невідповідності закону чи з підстав застосування до позивача гарантованого державою мораторію га проведення перевірки.

Відповідна постанова Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 804/1113/16  доступна за посиланням.

dogovir orendy zemli

Перш за все, при продажу своєї земельної ділянки екс-власник має сплатити податок на доходи фізичних осіб. І тут має значення громадянство особи. Так, якщо продавець - громадянин України, ПДФО становитиме 5% від суми договору, яка не повинна бути нижчою оціночної вартості нерухомості (тобто не від реальної вартості об’єкта). Для нерезидентів цей податок становить 18% від суми договору.

 Зверніть увагу, від сплати такого податку звільняються продавці, щодо яких відбувається одночасне виконання наступних вимог:

 - земельна ділянка, що відчужується, не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної у ст. 121 Земельного кодексу України;

 - платник податку провів не більше однієї операції відчуження нерухомості за звітній рік;

 - у його власності об’єкт відчуження перебував більше 3 років. Зауважимо, ця умова не поширюється на майно, отримане таким платником у спадок.

Згідно з положеннями п. 49.18 ст. 49 гл. 2 розділу II ПКУ, щодо сплати ПДФО платник-фізособа повинен подати декларацію про майновий стан і доходи за минулий рік. Подати відповідну декларацію до ДФС потрібно до 1 травня поточного року:

– особисто або через уповноважену особу;

– поштою з повідомленням про вручення;

– електронною поштою з використанням ЕЦП (електронного цифрового підпису).

Крім того, для реєстрації договору купівлі-продажу продавець повинен надати нотаріусу квитанцію про сплату держмита (1% від суми договору).

Згідно з декретом Кабінету міністрів України "Про державне мито", від сплати держмита звільняються громадяни, які мають передбачені законом для цього пільги:

- громадяни, які постраждали від катастрофи на Чорнобильській АЕС 1 - 4 категорій;

- інваліди ВВВ, члени сімей воїнів, які загинули або пропали без вісті (а також прирівняні до них особи);

- інваліди I і II груп.

Якщо обидва учасники угоди купівлі-продажу мають такі пільги, вони держмито не сплачують. Якщо один з них таких пільг не має, він зобов'язаний сплатити держмито.

Насамкінець, сплачується військовий збір – 1,5%. Зверніть увагу, якщо ПДФО не сплачується, то і військовий збір не сплачується також. Збір у Пенсійний фонд з операцій купівлі-продажу земельних ділянок за чинним законодавством не стягується.

Отже, при операціях купівлі-продажу земельної ділянки стягуються такі податки, плати та мита:

- ПДФО (0%, 5%, 18% залежно від вказаних вище обставин), сплачує продавець;

- військовий збір (1,5%, лише у випадку стягнення ПДФО);

- державне мито (1%), сплачується за згодою сторін;

- винагорода нотаріусу, сплачується за згодою сторін.

Зверніть увагу, якщо оформити договір дарування, замість договору купівлі-продажу, з 2017 року діє нульова ставка оподаткування доходу, отриманого в дар (спадщину), не лише від родичів першого ступеня (подружжя, діти/батьки), а й другого (рідні брати, сестри, дідусь і бабуся, онуки). Таким чином, дарувальник звільняється від сплати держмита, а обдаровуваний - сплачує лише 1% від вказаної вартості нерухомості. Для усіх інших категорій учасників  тому, хто отримує нерухомість в подарунок, доведеться заплатити такі ж податки та збори, як і при оформленні договору купівлі-продажу.

Читайте також:

Особливості сплати податку на нерухомість у 2018

Яка нерухомість не підлягає оподаткуванню?

Купівля нерухомості в Україні за криптовалюту: правові аспекти