Велика Палата Верховного Суду висловилась щодо підстави для визнання договору укладеним.

У своєму рішенні Велика Палата підтримала рішення судів попередніх інстанцій про те, що договір був частково виконаний (а тому борг за виконанні зобов’язання за договором підлягає поверненню), однак не визнала договір укладеним.

За обставинами справи, особа (позивач) перерахувала відповідачу (на рахунок) 100 тисяч грн., однак просила визнати їх перерахованими помилков, на підставі відсутності договірних відносин з відповідачем. Останній, в свою чергу, направив зустрічний позов, в якому просив визнати договір укладеним і стягнути 51 000 грн боргу за поставлений товар.

Попри те, що суди перших двох інстанцій таки визнали договір укладеним, Верховний суд з їхніми рішеннями не погодився.

Свою позицію суд обґрунтував тим, що за част. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У випадку отримання пропозиції щодо укладання договору, така пропозиція вважається прийнятою, якщо особа, яка одержала пропозицію, у межах строку для відповіді вчинила дії відповідно до пропозиції (відвантажила товар, надала послуги тощо) (част. 2 ст. 642 ЦК України).

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (част. 1-2 ст. 640 ЦК України). Правові наслідки від цього моменту визначаються нормами ЦК України (част. 8 ст. 181 ГК України).

А тому, договір не може вважатися неукладеним після його повного чи часткового виконання.

Водночас, за абз. 12 част.2 ст. 16 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом. Тобто суд не мав повноваження визнавати договір підряду укладеним. І тільки після прийняття змін до цивільного законодавства 3 жовтня 2017 року, у згаданій статті з’явилась норма про можливість захисту цивільного права або інтерес іншим способом, що встановлений не лише договором або законом, але й судом.

Тобто суд має право визначити на свій розсуд спосіб захисту, однак такий, що не суперечить закону (част.2 ст. 5 ЦПК України).

Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту.

Зважаючи на це, Велика Палата прийняла рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідача. За позицією ВП, стягнення боргу за поставлений відповідачем товар за результатами часткового виконання вже укладеного договору є ефективним способом захисту його прав, однак вимога про визнання договір укладеним задоволенню не підлягає (постанова ВП/ВС від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17)

Середа, 27 червня 2018 00:19

З днем Конституції України!

S dnem konstitucii

22 роки тому Верховна Рада прийняла Основний Закон України, який став символом державності і демократії, ґарантом незалежної і соборної України.

Конституція сьогодні – це плацдарм для розвитку демократичної України, впровадження ефективної судової реформи та наближення до світових норм.

Ми переконані, що тільки спільні зусилля зможуть об'єднати українське суспільство для розбудови сильної сучасної та вільної європейської України. Тож нехай демократичні засади, що закріплені в Конституції, стануть реаліями нашого сьогодення, а дух законності стане орієнтиром кожного громадянина!

Щиро бажаємо всім міцного здоров'я, наснаги, невичерпної енергії та оптимізму! З повагою та побажаннями гарних свят, Ваш юридичний партнер "Компанія "Ти і право".

 

 

 

 


Понеділок, 12 лютого 2018 21:36

An employee at work drunk: proving in court

uvolnenie

However, in practice, it is not entirely clear how the employer must prove the fact of the employee's condition , if he refuses to undergo a medical examination.

The Court of Cassation answered this question. Under the circumstances of the case, a person released for paragraph 7 par. 1 item 40 of the Labor Code, appealed to the court with a claim for renewal at work, the collection of average earnings during forced absenteeism and compensation for non-pecuniary damage.

According to the applicant, he was fired due to the biased attitude of one of the company's executives. The plaintiff objected to the fact that he was at work in a drunken state, indicating that due to poor health (high pressure) he took corvalol, hawthorn, pustrynik, while not addressing to the doctor (he has no medical confirmation of such condition).

The respondent, in turn, reported that the drunken condition of the worker was documented by an act of the commission, which referred to signs of alcohol intoxication - a characteristic smell, shuffle and threats. According to the results of the act the employee was dismissed from work, but the plaintiff refused to undergo a medical examination. Despite this refusal, the management dismissed the employee for paragraph 7 par. 1 item 40 of the Labor Code.

During the trial, testimony was also received from individuals who confirmed the applicant's presence in a drunken state. On the basis of evidence obtained - the defendant's act and witness statements - the courts of the first and appellate courts refused to satisfy the claim. The plaintiff then filed a cassation appeal, referring to the absence of a medical report for dismissal.

The CC of the Supreme court, maintaining the decision of the courts, noted that the absence of a medical opinion does not indicate that the fact was not properly recorded. Alcoholic, narcotic or toxic intoxication of an employee is not necessarily to be confirmed by a medical report - other circumstances, which the court can give an assessment (the ruling dated January 23, 2018 in the case No. 640/17224/15-ts) may come from evidence.

Вівторок, 06 лютого 2018 01:14

Процедура здачі землі в оренду

zemliaПо-перше. Для передачі землі в оренду необхідний документ, що підтверджує право власності на землю. Він буває двох видів, залежно від дати видачі. Так, до першої групи відносять відповідні правовстановлюючі документи, які були видані до 2013 року:

- державний акт на право приватної власності на землю,

- державний акт на право власності на землю,

- державний акт на право власності на земельну ділянку.

До другої групи віднесли документи, які видають з 2013 року:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно,

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Право постійного користування земельною ділянкою повинно бути засвідчене державним актом на таке право.

Якщо змінюється власник земельної ділянки, але межі та цільове призначення залишаються незмінними, право власності на цю ділянку повинно бути підтверджене шляхом укладання договору купівлі-продажу чи свідоцтва про право на спадщину.

Далі – момент укладання договору оренди землі. Його мають зареєструвати згідно з діючим на момент укладання законодавством. Зокрема, за правилами він має бути укладеним у письмовій формі (краще, якщо засвідчений нотаріально), містити усі потрібні відомості про об’єкт здачі: кадастровий номер, місце розташування, розмір, строк, на який ділянку передають в оренду, розмір плати, відповідальність за її несплату, а також - спосіб розрахунку та порядок її перегляду.

Якщо кадастрового номеру немає, щоб його отримати, потрібно зареєструвати ділянку в регіональному підрозділі Держгеокадастру та право власності на неї - в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Та перед цим – замовити технічну документацію в одному з профільних підприємств.

Визначають розмір щорічної ренти сторони самостійно, але не менше ніж 3% вартості самої ділянки. Для земель сільськогосподарського призначення термін дії договору оренди повинен бути в межах 7-50 років.

Розірвання договору оренди можливий, однак з дотримання певних умов:

-    не допускається розірвання в односторонньому порядку, за винятком тих випадків, коли це передбачено самим договором.

-   також можливе розірвання угоди за згодою сторін або у судовому порядку за вимогою однієї зі сторін, якщо нею будуть надані достатні підстави. Які підстави є достатніми, читайте у статті Як розірвати договір оренди землі в односторонньому порядку?

Насамкінець, зауважимо, укладання договору не єдиною умовою для отримання права користуватись орендованою землею. Також необхідна державна реєстрація оренди земельної ділянки, яку проводять протягом 2 годин (термінова) або 5 робочих днів (стандартна). Її можуть здійснити виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, нотаріуси, центри надання адміністративних послуг та інші суб’єкти держреєстрації, передбачені законодавством.

 Зареєструвати договір оренди землі можна також онлайн – Електронна послуга Державної реєстрації договорів оренди землі доступна через веб-портал «Онлайн будинок юстиції». 

Для цього достатньо завантажити сканкопію договору про оренду земельної ділянки і підписати власним електронним цифровим підписом. При реєстрації договору буде відбуватися автоматична синхронізація з БД Держгеокадастру, а це дозволить перевірити наявність зазначеної земельної ділянки у базі даних ДЗК. Крім того, реєстратор автоматично отримуватиме інформацію про власника зазначеної земельної ділянки.

Така онлайн-реєстрація договорів оренди землі має зменшити ризики фальсифікації при подачі заяви, яке могло б привести до рейдерського захоплення ділянки.

 

Читайте також:

Відмова поновити договір оренди на новий строк без зазначеної причини неправомірна

В Україні змінили правила оренди землі

Які податкові особливості розірвання договору оренди?

Вплив нормативної грошової оцінки на правомірність договору оренди

Кабмін готує радикальні зміни в сфері оренди житла

Опубліковано ініційований Радою з питань судової реформи новий законопроект «Про внесення змін до Закону« Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (нова редакція) та інші пов\'язані законодавчі акти України» від 15.01.2018. Зокрема, відповідно до положень адвокат зобов’язаний: мати вищу юридичну освіту; 2) володіти державною мовою; 3) після випуску мати стаж роботи принаймні 2 роки в галузі (в якості стажера адвоката або на посаді судді); 4) скласти на позитивну оцінку кваліфікаційний іспит. Також у адвоката не повинно бути непогашеної чи не знятої судимості за вчинення умисного злочину, його не повинно бути визнано судом недієздатним або обмежено дієздатним. Також не може займатися адвокатською діяльністю особа, позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю на строк 3 роки з дня прийняття рішення про припинення адвокатської практики. Крім того, адвокатом не може бути колишній суддя, прокурор, слідчий, нотаріус, держслужбовець, який звільнений за порушення присяги, порушення вимог щодо несумісності, вчинення корупційного правопорушення або істотного дисциплінарного проступку чи  умисного злочину, а також через невідповідність займаній посаді, - протягом 3 років з дня звільнення. Законопроект визначає, що несумісною з професією адвоката є діяльність на посадах голови або членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і приватних виконавців, нотаріальна діяльність та військова служба. Також передбачається, що в разі виникнення обставин несумісності, адвокат протягом 10 днів (зараз протягом 3 днів) з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про призупинення адвокатської діяльності. Новий варіант законопроекту, в якому враховані висновки Звіту експертів Ради Європи, був направлений до НААУ разом із запрошенням обговорити та схвалити його під час засідання робочої групи 1 січня 2018 року. Однак в Раді адвокатів України заявили про колізійність положень законопроекту, зокрема, в питаннях адвокатського самоврядування, та невиправдане обмеження часових рамок для його розгляду тож закликали обговорити законопроект за участю НААУ. На думку РАУ, після доопрацювання законопроект має бути направлений до Венеціанської комісії для проходження комплексної оцінки на відповідність європейським стандартам і лише після цього може бути поданий на голосування у Парламенті.