Верховний суд вказав, що за положеннями п. 2 част. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім окремих випадків. До таких випадків належать наступні ситуації:

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

- особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

- справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

- суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Крім того, згідно з п. 2 част. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Тобто, виходячи зі  ст. 19 ЦПК України,  малозначна справа є такою у силу своїх властивостей, незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються і на стадію касаційного провадження.

А зважаючи на предмет позову, характер правовідносин, складність справи, а також значення справи для суспільства, Верховний Суд мав підстави визнати цю справу малозначною.

Тим більше, що посилання на випадки, передбачені п. 2 част. 3 ст. 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містили (постанова ВС від  15 січня 2019 у справі № 761/23962/17).