6 березня набрала чинності постанова № 189 від 26 лютого 2020 року, якою уряд оновив Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Фактичне використання земельної ділянки до завершення процедури її передачі у приватну власність чи користування є самовільним зайняттям земельної ділянки. Такий висновок міститься в постанові Верховного суду від 20 лютого 2020 року у справі №1940/1655/18.

Цивільний кодекс України передбачає випадки, коли можливо отримати право власності за набувальною давністю. Зокрема, за ст. 344 ЦКУ набути право власності можна за таких умов:

- річ, що опинилася у володінні, є об'єктивно чужою;

- володілець вважає майно своїм;

- заволодіння відбулось добросовісно;

- володіння було відкритим та продовжувалось безперервно протягом встановленого строку (п'ять років для рухомого майна, десять - для нерухомого).

У судах України розглядався позов особи до міської ради про визнання права власності на спадкове майно. 

Після розірвання шлюбу майно подружжя залишається їх спільною сумісною власністю і може бути передано в іпотеку лише за згодою співвласників.

Про це нещодавно нагадав Верховний суд.

При вирішенні спорів про скасування держреєстрації права оренди на земельну ділянку (незалежно від того, чи порушує позивач питання правомірності укладення цивільно-правової угоди, на підставі якої здійснено оспорюваний запис) завжди зазнають впливу майнові права тієї особи, щодо прав якої здійснено оспорюваний запис у відповідному держреєстрі.