Кожен працівник має право на відпустку без збереження зарплати. Таке право працівника на відпустку без збереження зарплати встановлене ст. 84 КЗпП і ст. 25, 26 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. № 504/96-ВР. Така відпустка надається будь-якому працівнику за сімейними обставинами та з інших причин і за загальним правилом не може перевищувати 15 календарних днів на рік (ст. 26 Закону № 504, лист Мінсоцполітики України від 29.04.2016 р. № 243/13/116-16).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За українським законодавством про працю (а саме: ст. 29 КЗпП України) роботодавець зобов’язаний до початку роботи ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, роз’яснити права й обов’язки, забезпечити необхідними для роботи засобами.

Державна регуляторна служба виступила категорично проти ініціатив Мінсоцполітики щодо переведення робітників, які працюють як ФОП на трудові договори, зважаючи на ризики для економіки України.

Як зауважують в ДРС, середнє навантаження суб’єкта підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування не менше ніж у інших суб’єктів господарювання.

Суд виніс рішення у справі про оскарження постанови Держпраці про накладення штрафу в розмірі 5 млн. грн за неоформлення трудових відносин із 50 працівниками.

20 лютого 2019 року у Верховній Раді було зареєстровано законопроект № 10069 «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо посилення захисту прав працівників при укладенні трудового договору та відсторонення від роботи».